Бошки марихуана VHQ Камень-на-Оби Канабис индика

Не стоит подражать и повторять описанные действия в реальной жизни.

Привет, пропитый мир! Я - наркоман в доте, а может быть, просто дотер, которому повезло угореть на самых невероятных шишках марихуаны. Сегодня я расскажу свою историю, как я закладил свою жизнь и забрел в наркопритон между стримами.

Все началось с небольшой идеи - запилить стрим в доту онлайн, а еще лучше, зарядить подходящую дозу марихуаны и дуть на прямом эфире. Ведь что может быть круче, чем уделиться любимой игре и одновременно получать свой легкий наркотический приход?

Для начала, я отправился в наркопритон с надеждой найти неплохие закладки. Встретил своего старого приятеля Стаса, который всегда был в курсе, где можно найти хороший травка. Он подкинул мне адрес легендарного дилера, у которого можно было купить самые сативные шишки.

Следующий шаг - достать самокрутку и аккуратно измельчить марихуану. И вот, как только всё было готово, я зарядил свою стартовую дозу и приступил к стриму.

Стрим начался, а с ним и самокрученный дым разносился по комнате, придавая всей атмосфере наркотическую изюминку. Я чувствовал, как ЛСД кислота начинает бродить по моим венах, заставляя дверь в магический мир сокровищ открыться шире.

С каждым вдохом я все больше погружался в потрясающий виртуальный мир Dota 2. Мои руки словно сами по себе двигались по клавишам, а глаза улавливали каждую деталь на экране, словно сгущенное зрительное восприятие стало моим вторым "я".

Как я колотился в доте	Результаты стрима
Убил несколько вражеских героев с наркотическим огоньком в глазах Делал невероятные игровые комбо с наркотической реакцией Приуныл и забыл, что надо фармить Недовольно закурил еще раз и продолжил играть	Потерял половину рейтинга Получил бан на 24 часа за некорректное поведение Стрим набрал виртуальные 10 просмотров (скорее всего, не мои)

Мысли смешались в кашу, а персонажи на экране начали странные вещи делать. Они сражались в танцах огня, казалось, что даже обрели свою дозу и теперь курают собственные фраги.

Однако, с каждой минутой мой мозг все больше зависал, а игровые действия становились все более нелепыми. Мои реакции плавно перетекли в замедленный режим, словно я находился в дурманном тумане.

В общем, стрим прошел мимо кассы, и я снова остался простым наркоманом в доте - ни зрителей, ни MMR, ни шишек не принесло мне никакого счастья. Просто потерянное время и разбитые нервы. Если хотите насладиться игрой, то делайте это чисто и без всяких наркотических дознаков.

Хотя, может быть, это был просто один из тех странных экспериментов, которые мы проводим в поисках новых ощущений. Но, честно говоря, не стоило меня об этом спрашивать - ведь я всегда был на грани.

И вот теперь я здесь, закуривая следующую самокрутку и рассуждая о том, как мне нравится эта дурь в голове. Но в конце концов, я всего лишь играю в доту, а марихуана стала неплохим способом скрасить время.

В общем, я ухожу на новый стрим, чтобы насладиться еще одним онлайн приключением, дополненным закладками и дымком. Увидимся, други!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...